Внутренне перемещённые лица: хто вони і чому це важливо?
Внутренне перемещённые лица — це громадяни, які були змушені покинути своє постійне місце проживання, але залишилися в межах країни. Зазвичай це пов’язано з війною, стихійними лихами або іншими загрозами життю. В Україні, особливо після 2014 року та повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, кількість ВПЛ значно зросла.
Це явище стало важливим не лише для самих людей, які втратили дім, а й для держави в цілому. Адже внутренно перемещённые лица потребують житла, роботи, освіти та медичного обслуговування. І хоча вони залишаються громадянами своєї країни, виклики, з якими стикаються, нагадують труднощі біженців.
Причини переміщення: як все почалося?
Однією з головних причин переміщення українців стало вторгнення Росії. Але також важливо розуміти, що внутренно перемещённые лица можуть з’являтися і через інші обставини — землетруси, повені, техногенні катастрофи, міжетнічні конфлікти. На жаль, війна в Україні стала головним фактором у цьому процесі.
Через небезпеку в зоні бойових дій, мільйони українців змушені були залишити свої домівки. Частина людей переїхала на захід України, інші — в центральні регіони. Всі вони тепер мають статус ВПЛ і потребують уваги.
Статус ВПЛ: як його отримати?
Щоб отримати статус ВПЛ в Україні, людині потрібно звернутися до органів соціального захисту населення. Після надання необхідних документів, таким особам видається довідка про взяття на облік. Саме ця довідка є підтвердженням їхнього статусу.
Отримання цього документу відкриває доступ до допомоги від держави. Наприклад, внутренно перемещённые лица можуть отримувати грошові виплати, допомогу з житлом або медичні послуги. Важливо пам’ятати, що це не разова процедура — статус потрібно оновлювати, і повідомляти державу про будь-які зміни.
Проблеми, з якими стикаються ВПЛ
Життя внутренно перемещённого лица часто наповнене труднощами. Найчастіше вони не мають постійного житла, адже їхній будинок зруйновано або знаходиться в зоні бойових дій. Оренда — дорога, а тимчасове проживання не завжди комфортне.
Крім того, багато хто втратив роботу. Особливо складно знайти нову посаду, якщо людина переїхала з сільської місцевості в місто або навпаки. Навіть ті, хто має вищу освіту, стикаються з дискримінацією або упередженим ставленням.
Ще однією серйозною проблемою є психологічний стан. Люди втратили рідний дім, друзів, звичне життя. Багато хто страждає від посттравматичного синдрому, тривожності, депресії.
Державна допомога: що робить Україна?
Попри складну економічну ситуацію, Україна намагається підтримувати своїх громадян. Внутренне перемещённые лица мають право на фінансову допомогу — це регулярні виплати на проживання та оплату оренди житла.
Також діють програми з переселення, де місцеві органи влади надають тимчасове житло. Деякі міста навіть пропонують роботу або пільгові умови для відкриття бізнесу для ВПЛ.
Крім цього, внутренно перемещённые лица мають доступ до медичних послуг та освіти. Діти можуть навчатися у школах на новому місці проживання, а дорослі — користуватись державними лікарнями.
Міжнародна підтримка: хто ще допомагає?
Окрім держави, важливу роль відіграють міжнародні організації. Наприклад, ООН, Червоний Хрест, ЮНІСЕФ та інші надають гуманітарну допомогу — продукти, одяг, ліки.
Часто саме завдяки міжнародним партнерам внутренно перемещённые лица отримують негайну підтримку. Також волонтерські організації надають психологічну допомогу, юридичні консультації та сприяють працевлаштуванню.
Важливість інтеграції у нове середовище
Інтеграція — це не лише проживання в новому місті, а й відчуття належності до спільноти. Люди мають відчувати себе потрібними, а не чужими. Тому так важливо, щоб громади приймали внутренно перемещённых лиц з розумінням.
Місцеві органи влади організовують заходи, які сприяють адаптації — майстер-класи, мовні курси, спортивні події. Також варто заохочувати співпрацю ВПЛ з місцевим населенням через спільні проєкти.
Роль освіти для дітей ВПЛ
Діти — найбільш вразлива категорія. Освіта — це ключ до їхнього майбутнього. На щастя, більшість шкіл в Україні відкрили свої двері для дітей внутренно перемещённых лиц. Але є труднощі — психологічний бар’єр, мовні нюанси, нове оточення.
Тому вчителі проходять тренінги, щоб краще працювати з такими дітьми. А школи впроваджують додаткові програми підтримки, які допомагають учням адаптуватися.
Історії ВПЛ: життя після втрати дому
Оксана, мати двох дітей із Сєвєродонецька, переїхала до Львова у 2022 році. Спочатку було дуже важко — не було житла, знайомих, роботи. Але з часом їй вдалося знайти підтримку в місцевій громаді. Вона відкрила невеличку кав’ярню і вже працевлаштувала інших ВПЛ.
Сергій із Бахмута був викладачем історії. Після евакуації оселився в Черкасах, де продовжив викладати у школі. Тепер він організовує безкоштовні історичні курси для внутренно перемещённых лиц і допомагає іншим інтегруватися.
Поради для ВПЛ: що робити після переїзду?
Після переміщення варто насамперед звернутися до місцевого ЦНАПу для реєстрації. Потім знайти тимчасове житло — у волонтерських організацій або через місцеву владу. Також важливо подати документи на фінансову допомогу.
Не варто замикатися в собі — варто шукати спільноту, волонтерів, друзів. Адже моральна підтримка — не менш важлива за матеріальну. Курси, клуби, центри допомоги — усе це відкрито для ВПЛ.
Майбутнє ВПЛ: виклики і надія
Ніхто не знає, коли настане повне завершення війни. Але внутренно перемещённые лица вже зараз будують нове життя. З підтримкою громади, держави та міжнародної спільноти це цілком можливо.
Також варто думати про довгострокові програми реінтеграції. Наприклад, житлові програми, психологічна реабілітація, освітні курси. Адже лише комплексний підхід дає надію на майбутнє.
Читати далі: Целіакія це небезпека, яку не можна ігнорувати – повне керівництво
FAQ — Часті запитання про внутренне перемещённые лица
Це громадяни, які залишили свої домівки через війну або інші катастрофи, але не покинули межі країни.
Потрібно звернутися до органів соцзахисту з документами та отримати відповідну довідку.
Грошові виплати, житло, медичну допомогу, освітні послуги.
Так, діти можуть відвідувати школи за місцем нового проживання.
Приймати їх із розумінням, запрошувати до спільних заходів, допомагати з житлом і роботою.